Лікування в МІРТ-кабінках

Інформаційно хвильова імунокорекція виділяється в окремий вид та тип впливу на імунну систему. Принципова відмінність полягає у впливі на біофізичний механізм синхронізації регуляторних функцій імунної системи. Мішенями для впливу є: плазматичні мембрани імунних клітин, капіляри кровоносної системи, рецепторні структури шкіри та ін. Імунна відповідь є спільною роботою багатьох імунокомпетентних клітин.

Синхронізація діяльності клітин здійснюється рядом механізмів:

Система цитокінів – гуморальних клітинних сигналів. До них відносяться інтерлейкіни, які мають властивості стимулювати, пригнічувати, активізувати та пригнічувати різні функції імунних клітин.

Біофізичний механізм - система електромагнітних клітинних сигналів. За сучасними уявленнями у клітині сконцентрована більшість управління організмом. Для синхронізації діяльності такого складного механізму клітина генерує електромагнітне поле в мікро хвильовому діапазоні. Амплітудно-частотні характеристики хворої та здорової клітини різні. Головні події розгортаються на мембранах клітин. Через клітинну мембрану здійснюється транспорт речовин усередину клітини та з неї, взаємодія клітин з сусідніми клітинами та міжклітинною речовиною. Клітинні мембрани – це резонатори, від частотних характеристик яких залежать біологічні процеси в клітині. Взаємодія імунних клітин між собою, а також з чужорідними клітинами (алергенами, аутоалергенами, клітинами, що мутували), заснованими на збігу та відмінності спектру резонансних частот. Токсичні речовини, важкі метали, пестициди, антигени-алергени також фіксуються на мембранах клітин, що ведуть до біофізичних та біохімічних порушень.

До інформаційно хвильової імунокорекції належать такі методи:

1. Інформаційно-хвильова КВЧ терапія.
2. Оптично-інформаційна терапія.
3. Матрична інформаційно-резонансна терапія (МІР-терапія).
4. Внутрішньовенно-опосередкована інформаційно-хвильова терапія (ВОІР-терапія).
5. Біорезонансна терапія.

"Хвороба - це драма в двох актах, з яких перший розігрується в похмурій тиші наших тканин при згаслих свічках, коли з'являється біль або інші неприємні явища, це майже завжди вже другий акт". Р. Леріш

Сучасна медична парадигма

Організм людини – це відкрита, самоорганізована, динамічна система, яка перебуває у тісній та постійній взаємодії з навколишнім середовищем, обмінюючись речовиною, енергією та інформацією. Особливе значення у регуляції життєдіяльності організмів Землі надається трьом основним чинникам – це електромагнітне і магнітне полі, природний радіоактивний фон, і навіть акустичні коливання.

Засновник геліобіології А. Л. Чижевський писав: «Від основи й у кожний момент часу органічний світ перебуває під впливом космічної середовища проживання і найчутливішим чином відбиває у собі, всіх своїх функціях зміни чи коливання, які у ній. Ми з усіх боків оточені потоками космічної енергії, яка притікає до нас від далеких туманностей, зірок, метеоритних потоків, і було б абсолютно помилковим і невірним вважати лише енергію Сонця єдиним творцем земного життя… Жива клітина є результатом космічного, солярного та телургійного впливу, і є об'єктом, створеним напругою творчих здібностей всього Всесвіту».

Функціонування організму, всіх його систем, органів, тканин, клітин та субклітинних структур мають ритмічний характер, з різними частотними характеристиками, з періодами коливань від часток секунд до добових, місячних, річних та багаторічних біологічних ритмів. Кожен орган є складною ритмічною структурою, яка визначається сукупністю частотних характеристик усіх його тканин та клітин. В організмі налічується близько 1015 клітин (мільйон мільярдів). Управління такою системою не під силу навіть нейроімунно-ендокринній системі, яка налічує близько 109 клітин (кілька мільярдів), таким чином діє ще одна інформаційно-керуюча система з центральним водієм ритму. Основне призначення якої, підтримання та балансування біоритмологічного гомеостазу організму, який у свою чергу синхронізуєтьсяекзогенними коливаннями зовнішнього середовища.

За сучасними уявленнями у розвитку патологічного процесу виділяють чотири послідовно проходять стадій:

1. Порушення інформаційної взаємодії.

В організмі функціонування всіх органів взаємопов'язане, серце та легені, нирки та печінка та інші органи. На органному рівні узгоджена робота досягається за рахунок функцій центральної та вегетативної нервової системи. На клітинному рівні немає нервової іннервації, узгоджена взаємодія між клітинами складає рівні електромагнітного взаємодії. Початком будь-якого патологічного процесу є порушення електромагнітних зв'язків між клітинами, тобто порушення системно - органних ритмів. Такі порушення в організмі відбуваються щодня під дією несприятливих факторів (електромагнітних полів НВЧ діапазону, магнітних полів промислової частоти, стільникового зв'язку в УВЧ діапазоні, а також багатьох інших джерел). Організм як саморегулююча система відновлює втрачені інформаційні зв'язки, але якщо знижено резервні можливості організму або вплив деструктивного фактора був вищий за поріг компенсації даної системи, то процес переходить у наступну фазу паталогічного процесу.

2. Порушення ритму (кодово-частотних характеристик) органів.

Найважливішою функціональною одиницею клітини є її біомембрана, від коливальних характеристик якої залежить біохімічний обмін клітин, її здатність пропускати всередину або виводити з клітини ті чи інші речовини. Результатом зміни частотно-резонанстних властивостей мембрани є зміна іонних каналів, що призводить до зміни обміну Са2+, змінюється вміст парамагнітних елементів: Mn2+, Fe3+, Ni2+, Cr3+, Co3+, Cu2+, Ti3+. Оскільки парамагнітні речовини мають великий дипольний момент, вони сприяють передачі енергії від збуджених ядер до атомних ґрат. Порушення частотно - резонанстних характеристик мембран клітин веде до виникнення неузгодженості роботи клітин, конкретного органу та порушення ритму роботи.

Порушення, що відбуваються на рівнях 1 (інформаційних взаємодій) та 2 (частотно – резонансних властивостей клітини), є доклінічними тобто. цьому етапі немає симптомів захворювання, цей стан розцінюється як «передхвороба». Усі порушення відбуваються в «інформаційній сфері», на рівні молекулярно-атомних та клітинних взаємодій. Тому при лабораторних та інструментальних обстеженнях значних відхилень від норми не виявляється. Для визначення порушень на цьому етапі використовуються такі методи: комп'ютерно – функціональна діагностика Накатані (феномен Ryodoraku), термочутливий тест Акабане, біорезонансна діагностика – Fleet, матрична інформаційно-резонансна діагностика, vega-test, електропунктурна діагностика Фоллю та інші.

3. Порушення обміну енергії.

Енергетичне забезпечення клітин здійснюється двома шляхами:

Перший - шляхом перетворення сонячної енергії в енергію хімічних зв'язків з подальшим перетворенням та транспортуванням енергетичних матеріалів у клітинні структури у вигляді АТФ.

Другий – пряма трансформація зовнішньої енергії у біологічну шляхом біорезонансної стимуляції.

Порушення енергообміну клітини на органному рівні проявляються передклінічними симптомами, що періодично виникають і швидко проходять скаргами. При лабораторних та інструментальних обстеженнях визначаються порушення з незначними відхиленнями від фізіологічної норми.

4. Порушення обміну речовин та руйнування структур.

Це стадія сформованого захворювання, коли і натомість порушення обмінних процесів у клітині (порушуються окислювально-відновні процеси, мембранний перенесення, вироблення регуляторних пептидів та інших.), відбувається руйнація структурних елементів тканин та органів. На цій стадії визначається характерна клінічна картина захворювання, з відповідними лабораторними показниками та даними інструментальних видів діагностики. Найчастіше лікар ставить діагноз і призначає лікування лише на стадії, коли вже порушено обмін речовин та відбувається руйнування структурних елементів органів.

Недооцінка, перших трьох стадій розвитку процесу (від функціональних порушень до розвитку обмінних порушень), призводять до розвитку захворювання та переходу його в хронічну форму. У розвитку паталогічного процесу немає чітких меж переходу однієї стадії на іншу, оскільки до першої стадії приєднується друга, потім третя та четверта. У стадії сформованого захворювання одночасно визначаються порушення інформаційної взаємодії, біоритміки органів і тканин, енергетичного та біохімічного обміну.

При складанні програми лікування важливо враховувати фазу розвитку патологічного процесу. На кожній стадії застосовуються різні методи та засоби, певні варіанти поєднання терапевтичних процедур.

Фармакологічні препарати, харчові добавки, фітопрепарати мають свою лікувальну дію на четвертій стадії, це стадія порушення обміну речовин та руйнування структур. Терапія цими препаратами належить до невідкладної допомоги. Фармакологічні та фітопрепарати виконують роль діючих активних речовин, які відсутні внаслідок порушеного обміну речовин. Після відміни ліків, припиняється їхня дія та симптоми захворювання відновлюються знову, оскільки на порушення, що виникли на попередніх стадіях, вплив не проводився.

На нормалізацію параметрів, що виникли на стадії нарущення обміну енергій, впливають фізіотерапевтичні процедури: електротерапія, магнітотерапія, мікрохвильова, інгаляційна терапія та інші. Помічено, що при проведенні фармакологічної терапії у поєднанні з фізіотерапевтичними методами лікування ефективність такої терапії значно вища і менша ймовірність переходу захворювання в хронічну форму. Організм людини як система, що самоорганізується, постійно прагне відновлення втрачених функцій. Можливість відновлення порушених функцій ритміки та взаємовідносин клітини залежить від резервних можливостей організму.

На порушенні інформаційного континууму: ритміки органів, тканин, клітин, а також інформаційної взаємодії впливають біорезонансна терапія, інформаційно-хвильова КВЧ терапія, рефлексотерапія, ВОІР-терапія, СВІТ-терапія, гомеопатія, антигомотоксикологія та інші інформа. Нормалізація кодово-частотних характеристик органів, тканин, клітин та субклітинних структур, а також відновлення інформаційної взаємодії клітин надає вплив на первинну ланку паталогічного процесу, точніше сказати на першопричину захворювання.

Сучасний підхід до лікування будь-якого захворювання чи функціонального розладу потребує комплексного та індивідуального підходу. Це не означає, що приймати «десять» фармакологічних препаратів «п'ять» щодня, «це для серця, це для печінки, це для імунітету, це вітамінки, а це, щоб після всіх препаратів не було алергії». Підхід до терапії – це послідовний чи одночасний вплив на всі ланки розвитку паталогічного процесу. Такий підхід є оптимальним для лікування різних захворювань, особливо хронічних. Вплив на інформаційний континуум та біохімічний обмін є потужним і перспективним напрямом лікування як на сьогоднішній день, так і в найближчому майбутньому.